Ортопедична реабілітація — це єдина можливість для максимально швидкого та успішного відновлення втрачених функцій організму після травм різної складності та / або ортопедичних операцій. Курс реабілітації після травми або ортопедичної операції складається із сукупності лікувальних та профілактичних заходів, які підбираються індивідуально під особливості організму, тривалості іммобілізації та періоду носіння гіпсу, мети, віку пацієнта тощо.

Порушення мовлення – це будь-які відхилення від нормальної вимови. Найчастіше ними страждають діти дошкільного віку, й на цьому етапі проблема легко піддається корекції. Етіологія порушень мовлення може бути пов’язана зі спадковістю, патологічним перебігом вагітності, травмами під час пологів, вадами слуху або зору, перенесеними захворюваннями, стресами. Дуже важливо вчасно звернути увагу на проблему, адже дефекти мовлення заважають дитині навчитися правильно говорити, перешкоджають її спілкуванню, навчанню та загальному розвитку.

У центрі «Апельсин» можна отримати допомогу кваліфікованого дефектолога-логопеда. Тут працюють досвідчені фахівці, що можуть скоригувати навіть важкі мовленнєві порушення за допомогою сучасних дієвих методів.

Як зрозуміти, що в дитини дефекти мовлення

Зазвичай дитина активно вчиться розмовляти у період з 2 до 5 років. У цей час важливо звертати увагу на її звуковимову. Зверніться до логопеда, якщо дитина:

• розмовляє дуже повільно або, навпаки, пришвидшено;
• має обмежений словниковий запас;
• не може вимовити певні звуки;
• замінює одні звуки іншими, переставляє склади місцями;
• не почала говорити до 3 років;
• розмовляє короткими словами та фразами, не може формувати довгих речень.

Класифікація порушень мовлення

Ці розлади розрізняють за причинами, проявами та ступенем тяжкості. Ось найпоширеніші види дефектів мовлення:

1. Алалія – недорозвиток або повна відсутність мовлення внаслідок ураження певних ділянок кори головного мозку. Зазвичай цей розлад формується на етапі внутрішньоутробного розвитку або у ранньому дитинстві (до 3 років).
2. Затримка мовленнєвого розвитку (ЗМР) – уповільнений розвиток мовлення або його відсутність.
3. Афазія – часткова чи повна втрата мовлення, що формується на тлі перенесених нейроінфекцій або травм у дітей старше 3 років.
4. Дислексія та дисграфія – порушення процесу читання та письма. Дитина не може швидко формувати склади у слова, а слова – у речення, переставляє звуки та літери місцями.
5. Дислалія – дефект, що є суто фонетичним. Дитина має нормальний словниковий запас та навички формування фраз, але не може вимовляти один або декілька звуків – наприклад, «р», «ш», «с» тощо.
6. Дизартрія – розлад мовлення, що виникає на тлі порушення артикуляційного праксису. Дитина не може правильно вимовляти звуки та слова через ураження центральної або периферичної нервової системи. Тобто, неправильно працюють нерви язика, губ, піднебіння, голосових зв’язок.
7. Заїкання (логоневроз) – порушення ритмічності, темпу та плавності вимови через судоми м’язів обличчя. Основні ознаки – запинки під час мовлення, повторення звуків та складів, додавання зайвих звуків.
8. Дисфонія – неправильна вимова через порушення в роботі голосоутворюючого апарату.
9. Брадилалія – уповільнене на нечітке мовлення, розтягування слів.
10. Тахілалія – пришвидшена вимова.

Також за ступенем важкості розрізняють легкі, середні та тяжкі порушення мовлення. Щоб виявити, який саме розлад у дитини, та наскільки він серйозний, варто звернутися до ЛОРа та логопеда. Отоларинголог перевіряє, чи є в дитини вади слуху та патології голосоутворюючого апарату. А логопед оцінює мовленнєві навички та розробляє індивідуальний план корекції дефектів.

Порушення мовлення у дорослих

Зазвичай дефекти вимови помітні ще в дитинстві – якщо вчасно розпочати роботу з логопедом, їх можна повністю виправити. Але якщо пропустити момент, то порушення мовлення залишиться та може навіть посилитись, обмежуючи можливість соціальної адаптації та комунікації у мовному середовищі. Ось чому важливо діагностувати дефекти у ранньому віці та вчасно коригувати їх.

Окрім цього, в дорослих людей можуть розвиватися набуті мовленнєві дефекти. Це відбувається після перенесених інфекційних захворювань, травм голови та шиї, інсультів тощо.

Виправлення мовленнєвих порушень

У своїй роботі наші фахівці використовують сучасні ефективні методи:

• спеціальні вправи для дітей з порушеннями мовлення – спрямовані на розвиток артикуляційного та голосоутворювального апарату, постановку правильної дикції, інтонації, тембру;
• дидактичні ігри для дітей з порушеннями мовлення – допомагають зробити процес корекції порушень цікавим та захоплюючим;
• дихальна гімнастика, логопедичний масаж та інші процедури.

Більш детальну схему корекції можна отримати на консультації в нашого логопеда. Він складе план занять та підкаже, чи потрібне додаткове лікування дефектів мови – наприклад, у ЛОРа або невролога.

Профілактика порушень мовлення

Щоб покращити формування мовленнєвих навичок в дитини, рекомендується багато розмовляти з нею, співати пісень, читати їх вголос. Також з ранніх років корисно буде робити спеціальні вправи на дихання, артикуляцію, дикцію.

До групи «ментальна інвалідність» входить цілий спектр порушень розумового та психічного розвитку: шизофренія, епілепсія, аутизм, дефекти мови, розумова відсталість, органічні ураження ЦНС, генетичні захворювання, клінічна депресія, деменція та ін. Ці захворювання можуть супроводжуватися втратою слуху, зору і порушеннями опорно-рухового апарату.

Процес ментального розвитку дитини відрізняється багаточисельними індивідуальними відмінностями, а загальний його рівень відображає ступінь дозрівання центральної нервової системи.

Етапи нервово-психічного розвитку мають чітку послідовність і окремі напрямками: розвиток статичних функцій, дрібної моторики, слухового та зорового аналізаторів, формування мови, соціалізація та формування особистості. Своєчасне виявлення відхилень у розвитку й поведінці дитини має важливе значення, оскільки дозволяє на ранніх етапах провести необхідну корекцію.

Діагностика порушень психічного розвитку дітей включає вивчення сімейного анамнезу, перебігу вагітності та пологів, періоду новонародженості й подальшого розвитку в різні вікові періоди, а також об’єктивного неврологічного і психологічного обстеження.

Контроль за динамікою нервово-психічного розвитку здійснюється в певні строки, як правило, одночасно з оцінкою фізичного розвитку та стану здоров’я. Чим молодша дитина, тим частіше проводять контроль за нервово-психічним розвитком, оскільки інтенсивність її розвитку більш швидша, ніж у дітей старшого віку. На першому році життя оцінку нервово-психічного розвитку проводять щомісяця, на другому – раз на квартал, на третьому – раз на півріччя.

Рівень розвитку дітей першого року життя, які виховуються в сім’ї, оцінює лікар-педіатр на прийомі в кабінеті здорової дитини, а тих, які знаходяться в дитячих колективах, – вихователь, під контролем лікаря-педіатра і педагога. Для оцінки розвитку поведінки використовують також патронажні записи дільничної медичної сестри і відомості, отримані від матері. При спостереженні за нервово-психічним розвитком дитини педіатром використовуються різні за складністю методики та шкали: вирішення дитиною нескладних задач відповідних його віку, оцінка основних напрямків розвитку за денверською шкалою або методикою Бейлі, проективні тести, оцінка інтелектуального розвитку за шкалою Векслера.

Напрямки та методика контролю нервово-психічного розвитку дітей відрізняється в різні вікові періоди:

у віці до 6 місяців – контролюється виникнення і формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, загальних рухових навичок, підготовчих етапів активного мовлення й умінь під час годування;

у віці від 6 до 12 місяців оцінюють розвиток загальних рухів, розуміння мови, активної продукції звуків, дії з предметами, уміння й навички, які виявляють в процесі спілкування дітей з оточуючими;

на 2-му році життя оцінюють розуміння мови та ступінь активного мовлення, сенсорний розвиток, гру та дії з предметами, подальше становлення рухової активності, умінь та навичок;

у віці від 2 до 3 років оцінюють активне мовлення, сенсорний розвиток, участь у грі, конструктивна та образотворча діяльність, рухова активність;

для оцінки нервово-психічного розвитку дітей від 3 до 7 років користуються даними спостережень за поведінкою дитини під час різних режимних моментів, при проведенні поглиблених лікарських обстежень, а також характеристикою педагога (в дитячих дошкільних закладах). При цьому провідними показниками є: моторний розвиток і зорова координація (рівновага при ходьбі, статична рівновага тощо); розвиток мовлення (звукова культура мовлення, граматично правильне мовлення, читання віршів та ін.); пізнавальна діяльність (орієнтування в просторі, лічба, значення і відчуття кольорів, конструювання та ін.); соціально-культурний розвиток (культурно-гігієнічні навички, самостійність і працелюбство, ігрова діяльність, взаємостосунки з оточуючими, тощо).

Послідовність дій лікаря-педіатра при оцінці нервово-психічного розвитку можна представити наступним чином:

1. Уточнення календарного віку дитини.

2.Виявлення умінь даної дитини з урахуванням головних показників розвитку, характерних для даного вікового періоду.

3.Співставлення виявленого рівня нервово-психічного розвитку дитини з статистичними показниками розвитку дітей даного віку та коефіцієнту розвитку (QD).

4.Виявлення відхилень у нервово-психічному розвитку дитини порівняно з показниками для дітей даного віку та формування висновків.

Інтегральною оцінкою рівня нервово-психічного розвитку дитини є коефіцієнт розвитку (QD).Визначається через календарний(хронологічний) і психічний вік дитини аналогічно способу визначення коефіцієнта розумового розвитку (IQ) за шкалами Бине та Векслера:

QD = ВПР • 100/КВ, де ВПР — вік психічного розвитку; КВ — календарний вік дитини.

Календарний (хронологічний) вік — це реальний вік дитини на момент обстеження, який визначається різницею між датами народження і дослідження. На першому році життя календарний вік визначають у тижнях, а у дітей, старших одного року, — в місяцях, причому остача 15 і більше днів приймається за 1 міс.

Психічний вік (вік психічного розвитку) відображає рівень психічного розвитку дитини і визначається здатністю при дослідженні виконувати певні навички, характерні для даного вікового мікроперіоду. При цьому загальний психічний вік є середньою арифметичною величиною вмінь і навичок дитини за кожним показником головних ліній розвитку. Оцінку величини коефіцієнта QD проводять за шкалою запропонованою D.Wechsler (1965). Якщо величина QD: 130 і більше (дуже високий розвиток), 120-129 (високий розвиток), 111 -120 (нормальний високий розвиток), 90-110 (середній нормальний розвиток), 80-89 (слабкий нормальний розвиток), 70-79 (межові випадки), 69 і менше (різке відставання у розвитку).

Нормою розвитку дитини першого року життя вважають оволодіння уміннями та навичками в межах ±15 днів від паспортного віку. Раннім або прискореним вважається розвиток, якщо дитина оволоділа уміннями у більш ранні вікові строки (більш ніж на 15 днів). Сповільнений розвиток або затримка в розвитку — при формуванні умінь у більш пізні вікові строки, тобто більш ніж 15 днів (епікризовий строк).

На другому році життя за нормальний розвиток приймають формування умінь та навичок у межах кварталу (епікризовий строк), а на третьому році — у межах півріччя (епікризовий строк).

При виявленні затримки нервово-психічного розвитку у дитини першого року життя більш ніж на 2 епікризових строки необхідно виключити патологію нервової системи. Таку дитину необхідно ретельно обстежити і встановити диспансерне спостереження. Слід пам’ятати, що кожний етап розвитку має незворотний характер, своєчасно пропущені відхилення в більшості випадків неможливо відкоригувати у старшому віці дитини.

Заняття проводиться за напрямами

• психологічна корекція
• логопедична корекція
• заняття з сенсорної інтеграції
• кінезітерапія
• розвиток соціально-побутових навичок.

РАС (Розлад аутистичного спектру)

Розлад аутистичного спектру є досить актуальною проблемою і займає четверте місце серед різноманітних видів хронічних нервово-психічних патологій у дітей.

На сучасному етапі реабілітації, для дітей з аутизмом є два найпоширеніші методи: це медикаментозна терапія і психолого-педагогічна корекція. Незважаючи на певний позитивний ефект медикаментозної терапії, найбільш результативною формою роботи для дітей з аутизмом проявила себе психолого-педагогічна корекція.

Дослідження медиками та психологами проблем і особливостей розвитку та навчання дітей з аутизмом привело їх до розуміння того, що при такому порушенні розвитку сприйняття, мислення дитини організовано по іншому. Навколишній світ здається їм хаотичним та нелогічним, а дії людей незрозумілими і непослідовними. Однією з причин – є слабо розвинена уява, що в свою чергу не дає дітям зрозуміти абстрактні поняття такі як: дружба, відповідальність, правила суспільства та моралі.

Отже, навчання дітей з аутизмом і вся корекційно-розвиваюча робота спрямована на формування у дитини відповідної поведінки, розвитку творчих здібностей, комунікативних навичок та адаптації до суспільства.

Враховуючи вікові особливості дитини, завдання впливають на такі функціональні сфери дитини:

1. сенсорне сприйняття;
2. координацію: око – рука та рука - рука;
3. дрібну моторику;
4. наслідування;
5. набуття навиків мовлення;
6. велику моторику;
7. пізнання себе та навколишнього середовища;
8. здобуття навиків самообслуговування;
9. соціальну взаємодію з батьками та однолітками.

Розвиток кожної сфери передбачає набір завдань та вправ для навчання дітей з аутизмом. Кожна вправа спрямована на розвиток однієї сфери. При цьому засвоюючи одну навичку, дитина отримує вміння і в інших сферах. Наприклад, при сортуванні предметів, дитина паралельно освоює сферу координування рухів.

Отже, програма розвиває у дитини з порушенням аутистичного спектру наступні навички:

• самообслуговування;
• соціалізація та взаємодія з іншими людьми;
• когнітивні функції щодо вікових норм з урахуванням патологічних відхилень;
• орієнтація дитини в межах міста. Наприклад, дитячий майданчик, стадіон, парк тощо.

Очікувані результати:

• досягнення оптимального психоемоційного стану
• покращення соціального самовизначення
• підвищення рівня набуття та засвоєння знань, умінь і навичок
• розвиток мовлення
• успішна психологічна адаптація, реабілітація
• особистісне становлення
•  формування здатності пристосовуватися до існуючих у суспільстві  вимог

ЗПР (Затримка психомовленєвого розвитку)

За останнє десятиліття все більшій кількості дітей ставлять діагноз «ЗПР», і ця абревіатура все частіше фігурує в медичних висновках. Статистика невблаганна. І чим раніше буде виявлена затримка психомовленєвого розвитку (ЗПМР) або затримка розвитку мовлення (ЗРМ), тим більше шансів допомогти такій дитині.

Сам термін показує, що це захворювання пов’язане з порушенням темпу психічного розвитку дитини (її пам’яті, уваги, мовлення, мислення, емоційно-вольової сфери). Всі ці психічні функції відстають в своєму розвитку від загальноприйнятих норм, характерних для даного віку. Хоча не зовсім правильно називати цей стан захворюванням, це, скоріше, наслідки відхилень у розвитку центральної нервової системи й головного мозку.

Також існує ряд захворювань, які супроводжуються затримкою психомовленєвого розвитку. До них належать: дитячий церебральний параліч (ДЦП), епілепсія, вроджені аномалії ЦНС, порушення ліквородинаміки, гідроцефалія, психічні захворювання, пухлини і патології судин головного мозку. Затримка мовленнєвого і психічного розвитку може бути викликана різними причинами.

Причини затримки розвитку мовлення (ЗПМР і ЗРМ):

1. Хвороби матері під час вагітності (інфекції, травми, інтоксикації);

2. Спадкові захворювання затримки розвитку мовлення (ЗРМ);

3. Внутрішньоутробна гіпоксія плоду (кисневе голодування);

4. Складні пологи (стрімкі, з обвиттям пуповиною) або травма дитини при пологах (травма шийного відділу хребта і/або центральної нервової системи) також можуть призвести до затримки розвитку мовлення у дитини;

5. Складні інфекції і травми, які дитина перенесла в ранньому віці і які негативно вплинули на загальний стан розвитку мовлення у дитини;

6. Несприятлива обстановка в сім’ї або неправильне виховання (побиття, сварки, відсутність любові і піклування з боку батьків або, навпаки, надмірна опіка);

7. Складна психоемоційна травма в ранньому віці також може негативно позначитися на затримці розвитку мовлення у дитини і призвести до діагнозу «ЗПМР» або «ЗРМ».

Ознаки ЗПМР

Звичайно, кожна дитина індивідуальна, і для кожного малюка існують свої темпи розвитку. Але все ж таки слід звернути увагу на певні моменти:

• Якщо ваша дитина до 4 місяців не реагує на ваші слова і жести, не посміхається;

• Якщо до 8-9 місяців дитина не лепече, це може бути однією з ознак затримки розвитку мовлення у дитини в ранньому віці;

• До 1 року практично не видає жодних звуків, а до 1,5 року не вимовляє простих слів «мама», «дай», не розуміє зверненої до неї мови;

• До 2,5 років використовує близько 20 слів, не розуміє назв частин тіла, предметів, не може скласти легку фразу з 2-3 слів;

• До 3 років не може повторити за дорослим фразу чи скласти просте речення, говорить занадто повільно, розтягуючи слова, або, навпаки, швидко, «ковтаючи» їх закінчення.

Якщо ви помітили у своєї дитини вищеперераховані ознаки, пов’язані із затримкою розвитку мовлення, рекомендуємо негайно звернутися до центру розвитку мовлення в Києві або інших обласних центрів і почати комплексне лікування. В нашій клініці вам допоможуть пройти реабілітацію поставленого діагнозу, але чим раніше ви почнете комплексне лікування, тим більші шанси на успішне одужання і правильний розвиток є у дитини в майбутньому.

У дітей з ЗПМР також спостерігається підвищена слинотеча, часто злегка відкритий рот, вони малоемоційні або, навпаки, гіперактивні і агресивні. Вони слабо розвинені фізично. У більшості випадків затримку психомовленєвого розвитку у дітей діагностують у віці 3-4 років. В деяких випадках це виявляють і у віці 5 років. Чим пізніше ставлять діагноз ЗПМР, тим в подальшому складніше позбавитися від нього в майбутньому. Діагноз ЗПМР ставлять на основі комплексного висновку спеціалістів центру розвитку мовлення в Києві або інших обласних центрах України (дитячого невролога, логопеда, психолога).

Лікування затримки розвитку мовлення

При затримці психомовленєвого розвитку лікування потрібно починати якомога раніше. В терапії беруть участь батьки, дитячий невролог, логопед, психолог, рефлексотерапевт. Тільки комплексний підхід в центрі розвитку мовлення Києва дасть максимальний результат. Причому, слід пам’ятати, що в першу чергу необхідно ліквідувати причини, що викликали ЗПМР (це стосується сімей з несприятливою обстановкою).

Якщо ступінь відставання дитини в розвитку невисокий і лікування затримки мовленнєвого розвитку було почато рано, можна розраховувати на хороші результати і високу ефективність.

Фахівцями «Медичного центру Берсенєва» розроблена індивідуальна програма лікування і корекції дітей із затримкою психомовленєвого розвитку. Програма являє собою комплекс реабілітаційних заходів, які проводяться дитячим неврологом, масажистом, логопедом.

Запис на консультацію і лікування затримки розвитку мовлення у дитини проводиться попередньо за телефоном дитячого відділення центра розвитку мовлення в Києві: (044) 272-11-82 або за телефоном контакт-центру (044) 238-22-31.

Пам’ятайте, що затримка психомовленєвого розвитку не лікується миттєво, необхідна кропітка робота і увага до такої дитини. Тільки в такому випадку вона наздожене ровесників у розвитку, і ЗПМР ніяк не вплине на подальше життя дитини.

ЦНС (Органічне ураження центральної нервової системи)

органічне ураження ЦНС – група нервово-психічних розладів, які розвиваються внаслідок впливу на мозок певних патологічних факторів на різних етапах онтогенетичного розвитку. Ця патологія має безліч варіантів перебігу і різні механізми розвитку.

Патогенез і, відповідно, клінічні прояви церебрально-органічних розладів залежать:

• Від причин ураження;

• Періоду, в якому виникло ураження мозку;

• Локалізації, інтенсивності і глибини ураження мозкових структур;

• Часу, який минув від початку захворювання, що призвело до ураження мозку.

Якщо несприятливі фактори впливали на плід на ембріональній стадії розвитку, то це може призвести до розвитку важких несумісних з життям вад.

Ураження центральної нервової системи можуть виникнути у дитини в різні періоди: в період внутрішньоутробного розвитку (антенатально), під час пологів (інтранатально) і після народження дитини (постнатально).

Класифікація органічних уражень ЦНС у дітей в сучасному світі, як правило, заснована на причинах і механізмах, що можуть призвести до ураження ЦНС у новонароджених або у дітей старшого віку. Згідно даної класифікації, виділяють 4 групи перинатальних порушень ЦНС:

• Травматичне порушення ЦНС у новонароджених. Такий випадок є провідним супроводжуючим фактором пошкодження тканин центральної нервової системи при пологах або в перші години життя дитини;

• Гіпоксичні ураження ЦНС: основним фактором ураження є недостатність кисню;

• Токсико-метаболічні й дисметаболічні ураження ЦНС у новонароджених: фактором ураження за даної умови є порушення обміну речовин в організмі дитини в період внутрішньоутробного розвитку;

• Ураження ЦНС у дітей при інфекційних захворюваннях: основну руйнівну дію має інфекційний агент (як правило, вірус).

Причини органічного ураження ЦНС у новонароджених

• Соматичні захворювання матері

• Прийом лікарських препаратів під час вагітності

• Шкідливі звички матері

• Стрес

• Неправильне харчування матері

• Незрілість вагітної жінки

• Гострі інфекційні захворювання під час вагітності

• Наявність спадкових захворювань, пов’язаних з ураженням ЦНС у дітей у ранньому віці

• Порушення обміну речовин у вагітної

• Патологічний перебіг вагітності

• Несприятливий екологічний стан (різкі перепади температури і тиску)

• Вплив радіації, токсичних речовин

Інтранатальними причинами є патологічний перебіг пологів, натальні (пологові) травми.

Постнатальні причини:

• Ішемічний або геморрагічний інсульт

• Травми ЦНС

• Нейроінфекції

• Пухлини головного і спинного мозку

Симптоми ураження центральної нервової системи

• Порушення мовлення. Спостерігається пізній розвиток мовлення, бідний словниковий запас, а в тяжких випадках – повна відсутність мовних навиків: діти з таким видом ураження ЦНС здатні вимовляти тільки звуки і деякі поодинокі слова.
• Порушення моторики. Діти з органічною патологією ЦНС пізніше починають тримати голівку, сидіти, ходити. Порушуються довільні рухи, це викликає труднощі у самостійному прийомі їжі, іграх, самообслуговуванні.
• Порушення психіки. Про органічне ураження ЦНС у дитини говорить її погане навчання в школі і дитячому садочку.

Паралельно можуть виникати і такі проблеми: порушення пам’яті, логічного мислення, відставання в розвитку, інтелектуальна недостатність (від легкого зниження інтелекту до дебільності, ідіотії, олігофренії), дефекти сприйняття навколишнього світу, нової інформації, неможливість навчатися. Ураження ЦНС у дітей необхідно відразу ж лікувати, записавшись на консультацію до нашого медичного центру. Чим раніше ви почнете комплексне лікування ураженої центральної нервової системи дитини, тим більшими є шанси на позитивний результат.

Для таких дітей властиве підвищене збудження або, навпаки, інертність

Мультидисциплінарною командою центру оцінюється статокінетичний, психічний та мовленневий розвиток пацієнта на момент поступлення та в залежності від виявлених відхилень формується індивідуальний план реабілітаційного лікування. З метою усунення виявлених відхилень використовуються такі види медико-соціальної реабілітації, як: 

  Психологічне консультування та корекція

• Педагогічне консультування та корекція практичним психологом, дефектологом логопедом
• Проводяться заняття в кімнаті сенсорної інтеграції
• Сенсомоторна кінезіотерапія
• Лікувальний масаж

З 2019 року запроваджений новий механізм забезпечення заходами з реабілітації дітей з інвалідністю за принципом «гроші ходять за людиною», що дозволило забезпечити адресність, прозорість та підвищило якість надання реабілітаційних послуг.

Верховною Радою України підтримано ініціативу Уряду та Мінсоцполітики та прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», яким передбачено зміну назви бюджетної програми з «Реабілітація дітей з інвалідністю внаслідок дитячого церебрального паралічу» на «Реабілітація дітей з інвалідністю», це надало можливості забезпечення за принципом «гроші ходять за людиною» заходами з реабілітації дітей з інвалідністю не лише внаслідок дитячого церебрального паралічу, а також з іншими захворюваннями, тобто дозволило охопити реабілітаційними послугами більш ширшу аудиторію дітей з інвалідністю, які потребують допомоги.

Довідково: На сьогодні діти та дорослі з інвалідністю (усіх нозологічних форм захворювання) можуть бути забезпечені реабілітаційними послугами відповідно до Порядку надання окремим категоріям осіб послуг із комплексної реабілітації (абілітації), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України. Даний Порядок визначає механізм надання особам з інвалідністю та/або дітям з інвалідністю, та/або дітям віком до трьох років, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності (з метою попередження інвалідності), послуг із комплексної реабілітації (абілітації) в реабілітаційних установах комунальної та державної форми власності.

Порядком використання у 2021 році коштів, передбачених у державному бюджеті для реабілітації дітей з інвалідністю, передбачено, що головним розпорядником бюджетних коштів є Мінсоцполітики.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Фонд) - відповідальний виконавець бюджетної програми;

орган виконавчої влади в Автономній Республіці Крим з питань соціального захисту населення, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі ‒ регіональні органи);

структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцеві органи).

Фонд за погодженням із головним розпорядником бюджетних коштів розподіляє бюджетні кошти, що спрямовуються на надання реабілітаційних послуг дітям з інвалідністю (далі - діти), між регіональними органами, які розподіляють бюджетні кошти між місцевими органами пропорційно чисельності дітей, які перебувають у них на обліку та потребують реабілітаційних послуг відповідно до індивідуальних програм реабілітації.

Протягом року Фонд за погодженням із головним розпорядником бюджетних коштів може здійснювати перерозподіл бюджетних коштів між регіональними органами, а регіональні органи – між місцевими органами на підставі їх звернень.

Бюджетні кошти спрямовуються на відшкодування вартості реабілітаційних послуг для дітей реабілітаційним установам, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Першоджерело сайт фонду захисту осіб з інвалідіністю www.ispf.gov.ua

Як отримати безкоштовну послугу:

• при наявності інвалідності необхідно звернутись до органів соціального захисту у вашому місті, районі
• вибрати установу з переліку реабілітаційних установ, закладів охорони здоров`я, які здійснюють заходи із реабілітації
• попередньо домовитись про можливість отримання послуг з вибраним закладом
• написати заявку зі вказівкою на вибрану установу
• дочекатися поки управління соціального захисту зв`яжеться з вибраною установою та заключить договір про надання реабілітаційних послуг
• отримати послуги згідно затвердженому в договорі їх переліку

ПОДАТИ ЗАЯВКУ НА КОМПЕНСАЦІЮ МОЖНА ОДИН РАЗ НА РІК

Сума виділених коштів залежить від ступеню обмежень самообслуговування та порушення функції

Терміни виділення коштів залежать від термінів подачі заявки і обсягів наявних коштів.